denis black

"думки мої тихі". фільм просто епічний. з тих, які лиш переглянувши - вже думаєш, коли б то подивитись знову. фільм, в якому кожна сцена - варта окремої розмови. фільм, де про дуже сумне, але весь час весь зал ржав. (мені здається, таке зробити - це дуже високий рівень!) фільм, де кожен знайде купу своїх асоціацій. в кожній сцені зашито стільки підтексту і двозначності для роздумів! фільм про самотність, але і про те, що ти не один все ж. фільм, який знятий у вигляді тягучого грузіва, але при цьому який весело пролетів на одному диханні. ще так багато всілякого хочеться сказати, що все перемішалось в одну купу і навіть не знаю, шо сказати. і ще. дуже люблю Ірму Вітовську. але за Лесю. за недалекого, веселого персонажа. але в цьому фільмі вона повністю розбила цей стереотип. вона - геніальна акторка! я в захваті!!! тепер більше ніколи не бачитиму в ній просто Лесюню. 20 з 10. as good as it could possibly be. 1000% подивлюсь ще раз. сам. а може і не раз. UPD. а, і до речі. теж асоціації з Амелі. в основному з другорядних персонажів. а ще нагадує Кустуріцу і "Everything Is Illuminated" :)

Подивився «Віддана». Дуже сподобалось! Вражений одразу кількома речима. По-перше, трясця! Наскільки ж круто, стильно і професійно в нас уже вміють робити кіно! Це дуже прогрес з часів Ступки і Сумської. Є таке кіно «Big fish». Одне з моїх улюблених. То от дивився це, і враження було, що дивлюсь такий же голівудський якісний продукт. А ще місцями нагадувало інший фільм теж з улюблених - Ameli. По-друге, я — естет. Я отримую задоволення від красивих речей. І тут я теж отримав купу задоволення! Цей фільм — гарний. Красивий. Його приємно дивитись. Інтер‘єр ар-нуво, вишукані пані, окрема тема — кулінарія… омномном… По-третє, режисерська і операторська роботи. Особливо операторська. Я, як фотограф, дуже зацінив ракурси і використання різнофокусної оптики в різних сценах, а також постановку світла. Це було оригінально і доцільно. Клас! По-четверте, акторська гра. Особливо Стефа. Особливо сцена в театрі на початку. Так круто мімікою показати все, що в неї твориться всередині - це треба вміти!!! Але у майже всіх гра - класна. Міміка, рухи, емоції - блін, ну круто ж! Я повірив! Ну і по-п‘яте, дуже люблю дивитись старі фотки Станіславова. А тут цілі вулиці, і ше й зі старою ратушею і людьми і життям! Ну і болотом. Воно як було, так і є. На жаль. Щодо сюжету - я не по мелодрамах. Зовсім не скажу, що не сподобалось, бо це не так, але романи любовні - то не моє:) Тому краще ніц не буду казати. Ну гарно там всілякі лінії переплетені, гарні побічні події, гарно все в кінці зійшлось, але в першу чергу я покайфував від красивої і якісної картинки. Словом, кіно - шикарне. Для естетів і гурманів;) дуже рекомендую! Дивно, що так розхайпували «Пекельну хоругву», а на цьому фільмі було від сили пів залу… Воно вартує не меншої уваги, хоч і зовсім інше. Йдіть. В Україні нарешті навчились знімати якісний продукт. Йдіть, спонсоруйте і кайфуйте;)